ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
| Main Author: | Anatoliy Kostruba |
|---|---|
| Format: | Report Journal |
| Bahasa: | ukr |
| Terbitan: |
, 2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: |
https://zenodo.org/record/3870519 |
Daftar Isi:
- Право упорядковує суспільні відносини і визначає їх динаміку. Водночас, якщо розглядати динаміку правового регулювання суспільних відносин з точки зору процесу, то як і будь-який процес він функціонує протягом певного часу з огляду на те, що має свій початок та завершення. Розглядаючи правове регулювання суспільних відносин в динаміці, варто зазначити, що закономірним є факт спочатку виникнення суспільних відносин, а вже потім, санкціонування чи закріплення норм права, наданням їм статусу правових. С. С. Алексєєв визначав три стадії правового регулювання: а) стадія регламентування суспільних відносин, що потребують правового опосередкування; б) стадія дії юридичних норм, у результаті яких виникають правові відносини; в) стадія реалізації суб’єктивних юридичних прав та юридичних обов’язків. Перша стадія правового регулювання суспільних відносин розпочинається, коли держава доходить висновку про необхідність охвату тих чи інших відносин нормами права і створює їх. На цьому етапі правовий регулятор складає в собі модель правової поведінки учасників цивільних правовідносин. В разі співпадіння фактичної обставини дійсності з їх правовою моделлю, вони набувають юридичного значення і породжують передбачені наслідки. На цій стадії складається певна правова програму заходів з боку держави або учасників цивільних правовідносин, якою передбачаєні наслідки вчинення певних дій, або утримання від них. По суті це загальний варіативний алгоритм дій учасників цивільних правовідносин, який будується за за принципом: якщо – то – інакше. Тобто, якщо особа вчинить певну дію, настане наслідок у визначеній формі, інакше – настане інший наслідок. Норма права створює юридичну можливість виникнення цивільних правовідносин. Вона вказує на ті умови, обставини (факти), за наявності яких правові зв’язки починають рухатися. Правова норма спрямовує кожне цивільне правовідношення, визнаючи ті чи інші факти як підставу його руху. Безпосередньо підставою виникнення цивільного правовідношення є не норма, а встановлені нею юридичні факти. Зважаючи на наведене, юридичний факт опосередковує поєднання фактичної та юридичної сторони певної обставини. При цьому, фактичною стороною є явище або процес об’єктивної дійсності, яка може мати місце в реальних суспільних відносинах, а юридичною – модель, поведінки учасників цивільних правовідносин, яка закріплена в нормі права або визначена ними самостійно. Тобто, саме юридичний факт є пов’язуючим елементом між правовою моделлю поведінки і її фактичною складовою. Через такі його особливості цей юридичний факт є правовстановлюючим. Виникнення цивільних правовідносин пов’язується з настанням певних юридичних фактів. У переважній більшості в цивільних правовідносинах їх учасники самостійно на добровільних та договірних засадах визначають ті суб’єктивні цивільні права та юридичні обов’язки, які вони матимуть. В іншому випадку виникнення і подальша реалізація суб’єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов’язків забезпечується прямими приписами держави. Іншими словами, якщо створення правової норми закладає модель майбутньої поведінки учасників цивільних правовідносин, то з настанням юридичного факту вона програма починає реалізовуватися. З цього моменту учасники цивільних правовідносин вчиняють власні дії у межах моделей правомірної поведінки, визначених правовим регулятором.