ПИТАННЯ НОРМУВАННЯ І КОНТРОЛЮ РАДІОАКТИВНОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ
| Main Author: | Михайло Бузинний |
|---|---|
| Format: | Proceeding Journal |
| Bahasa: | ukr |
| Terbitan: |
, 2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: |
https://zenodo.org/record/3533355 |
Daftar Isi:
- В Україні нормування рівня радіоактивності води відобразилось в післяаварійних Чорнобильських рівнях ДР-96 (ДР-2006), де своє місце займали цезій-137 та стронцій-90 (2,0 Бк на літр, кожен). Ці нормативи нині мають вузьке (територіальне) застосування, яке обмежується зоною відчуження. Контроль їх виконання забезпечений прямими спектрометричними та радіометричними методами на основі радіохімічної підготовки зразків (концентрування та виділення). У нормах радіаційної безпеки України (НРБУ-97) розглянуто нормування радіоактивного забруднення води для різних ситуацій, не тільки для аварійної. Положення НРБУ-97 п.8.6.4. стосуються природної радіоактивності води артезіанських джерел: уран – 1,0 Бк на літр, радій-226 - 1,0 Бк на літр, радій-228 – 1,0 Бк на літр, радон-222 – 1,0 Бк на літр. Можливості суб'єктів контролю при цьому обмежені потребою селективно вимірювати низькі рівні окремих альфа- та бета-випромінювачів, для чого необхідне сучасне чутливе обладнання разом з концентруванням та радіохімічним виділенням. Впровадження в 2010 році ДСанПіН 2.2.4-171-10 принесло два рівні нормативних вимог. Перший – це рівень безумовної безпечності питної води, який декларований ВООЗ (неперевищення 0,1 Бк на літр для сумарної альфа-активності та 1,0 Бк на літр для сумарної бета-активності). При перевищенні цього рівня застосовуються вимоги другого рівня, які відповідають вимогам наведеним вище для НРБУ-97 п.8.6.4. та ДР-2006. Про особливості методичного виконання другого рівня вимог йшлося вище. Щодо першого рівня (вимірювання сумарної альфа-активності та сумарної бета-активності), необхідне застосування низько-фонового обладнання на основі сцинтиляційних, напівпровідникових, газонаповнених та газопроточних детекторів, де проби готують простим випарюванням. Тут зрозумілі обмеження пов’язані з можливою високою мінералізацією води. Вихід вітчизняних підприємств на ринок ЄС накладає на них необхідність виконання вимог гігієнічних нормативів ЄС, зокрема Директиви Ради 98/83/EC. Вимоги Директиви Ради 98/83/EC містять два індикативних параметри – сумарна доза опромінення, пов’язана з вживанням води (0,1 мЗв на рік) і рівень тритію (100 Бк на літр). Тут важливим є розуміння того, що формує цю дозу опромінення – відповідні показники включені в НРБУ-97 п.8.6.4. та ДР-2006, а ще, можливі, – полоній-210 та свинець-210 та інші. Складності реалізації цього контролю включають технічні можливості вимірювати селективно низькі рівні альфа- та бета-випромінювачів, і, особливо, тритію. Більш широке застосування вимог гігієнічних нормативів ЄС в Україні диктує потреба їх імплементації у вітчизняне законодавство. Відповідно, все починається з внесення змін у ДСанПіН 2.2.4-171-10.