ДЕЯКІ РИСИ ПСИХОЛОГІЗМУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ ПРОЗІ
| Main Author: | Т.В. Вєдєрнікова |
|---|---|
| Format: | Article Journal |
| Bahasa: | ukr |
| Terbitan: |
, 2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: |
https://zenodo.org/record/2635847 |
Daftar Isi:
- Проблеми психологізму, як суттєвої категорії художнього твору, складають важливий і актуальний предмет літературознавчих досліджень та критичних публікацій. Структура психологізму, як невід’ємної складової поетики художнього твору, зазнає у наш часі стотних змін. Ці зміни знаходять своє відображення як в усталених, традиційних формах психологічного дискурсу, так і в площині нових форм і конструкцій - мовних, когнітивних, інтертекстуальних, наративних, рецептивних, ґендерно обумовлених, ет- нолінгвістичних, метатекстових та інших. У статті розглядаються прийоми застосовування техніки «потоку свідомості» у жанрі англійського короткого оповідання та в одному сучасному англійському романі. Психологізм сучасної англійської прози проявляється переважно в дискурсі «плину свідомості», запровадженого Дж. Джойсом, В. Вулф, Д. Річардсон, як провідного різновиду психологічного дискурсу. Палітра засобів увиразнення «плину свідомості» збагачується в сучасній англомовній літературі за рахунок нових лінгвостилістичних форм, пошуків поєднання наративної структури твору з його психологізмом. Наративна структура твору стає важливим, іноді провідним засобом відтворення «плину свідомості» героя. Можна відзначити паралелізм наративу з психологізмом, або навіть їх повний синкретизм, неподільність. Аналіз прозових творів дає підстави стверджувати, що психологізм сучасної англійської літератури проявляє себе переважно у формі дискурсу «потоку свідомості». У сучасній англійській літературі в жанрі короткого оповідання зокрема, схоже, реалізується тенденція злиття наративу з психологізмом, а також прагнення урізноманітнити засоби психологічного увиразнення з новими самобутніми формами.